БАГАТСТВО

Якось незадовго до Різдва Христового учителька поста¬вила своїм учням таке запитання:

-       Хто з вас є бідним і, отже, має отримати подарунок з нагоди свята?

Діти, що вважали свою родину незаможною, підняли руки.

Місто було маленьким, усі одне одного знали. Не тільки на ймення, а й де хто мешкає, чим займається, яку має ро¬дину та статки. Після уроків учителька покликала до себе восьмирічного хлопчика, що звався Діні. Родина його не¬давно прибула з Африки, й усі знали, що вони дуже бідні.

Запросила хлопчика сісти, відтак спитала, чому він не підняв руки.

-       Бо я не бідний.

-       А хто є бідним, як ти гадаєш?

-       Діти, що не мають батьків.

Подивилась на нього вражено і мовчки його відпустила.

Наступного дня батько Діні повернувся додому усміх¬нений, в доброму гуморі. З’ясувалося, що вчителька побу¬вала у нього на роботі.

-       Ми можемо пишатися - так, саме пишатися - нашим сином, - оголосив він удома. І переказав дружині те, що по¬чув від учительки.

На Святвечір Діні отримав подарунок. Розкривши йо¬го, він побачив дві пари новісіньких черевичків: одну для нього, а другу для сестрички. Доти ніколи ще не отримував нових черевичків!

Але й без подарунку Діні знав: його родина вельми ба¬гата.

Родина - це єдиний справжній рахунок у банку. Не за¬лишай же його порожнім. Ніколи. Щодня клади на нього любов, ніжність, вірність, жертовність. Відсотки з та¬кого капіталу є воістину незліченними.

Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»