Ювелір сидів за столом і крізь вітрину своєї елітної крамниці байдужим поглядом дивився на вулицю.
Якесь дівчатко підійшло до магазину і притиснуло носика до вітрини.
Її очі кольору неба зблиснули, коли побачила один із ви-ставлених предметів.
Увійшла рішучим кроком і вказала пальцем на прекрас¬не намисто із блакитної бірюзи.
- Можете його гарно запакувати? Це подарунок для моєї сестри.
Власник крамниці зміряв недовірливим поглядом малу клієнтку й запитав:
- Скільки в тебе грошей?
Дівчинка зовсім не знітилась, зіп’явшись на пальчики, поклала на прилавок металеву коробочку, відкрила й пере¬вернула її. Звідти висипались кілька монет, квиточок, декілька мушлів і ще якісь фігурки.
- Вистачить? - запитала гордовито. - Я хочу зробити подарунок своїй старшій сестрі. Відколи не стало нашої матінки, сестра замінила її мені. Не має для себе жодної вільної хвилини. У неї нині день народження, і я переконана, що мій подарунок зробить її щасливою. Це каміння має такий самий колір, як і її очі.
Ювелір пішов у підсобне приміщення магазину, виніс звідти прекрасний червоний із позолотою папір і старанно обгорнув ним шкатулку.
- Прошу, - простягнув її дівчинці. - Неси обережно.
Дівчинка рушила, гордо несучи в руці пакуночок, неначе
трофей.
Минула година, коли в магазин увійшла прекрасна дів¬чина із волоссям кольору меду й прекрасними блакитними очима. Вона рішуче поклала на прилавок шкатулку, яку ювелір так старанно запакував, і запитала:
- Це намисто куплене тут?
- Так, панночко.
-1 яка його ціна?
- Ціни у моїй крамниці конфіденційні, їх знаю лише я і мої клієнти.
- Але в моєї сестри було лише кілька дрібних монет. Во¬на ніколи не могла б заплатити за таке намисто!
Ювелір узяв шкатулку, зачинив разом з її вмістом, знову старанно запакував і віддав дівчині.
- Твоя сестра заплатила ціну вищу, ніж будь-хто інший: вона віддала все, що мала.
«Бог бо так полюбив світ, що Сина свого единородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив жит¬тям вічним» (Йо. 3,16).
Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
