Педагогам

Педагогам

ПАМ'ЯТКА   ВЧИТЕЛЮ

Критерії, що мотивують організацію 

навчально-виховного процесу в
роботі з обдарованими дітьми

1.      Обдаровані діти намагаються в процесі навчальної діяльності набути нових знань. Високі вимоги, які дають шанс на подальший розвиток,приймаються більш охоче, ніж занижені.

2.   Обдаровані діти боляче переносять зміни в їх навчально-виховній діяльності в класі, коли вони проводяться без їхнього відома, без урахуванняїхньої думки.

3.      Обдаровані діти гостро реагують, якщо їх старання призводять до того, що їх ще більше  завантажують.

4.      Кожній обдарованій дитині треба надавати інформацію про якість особистої праці. Причому вона повинна бути оперативною, щоб учень міг внести корективи у свої дії.

5.      Успіх без визнання призводить до розчару­вання.

6.      Кожна обдарована дитина хоче показати, на що вона здібна.

7.      Кожна обдарована дитина прагне до успіху — це реалізовані цілі. В

досягнення цих цілей вона вкладає багато особистої енергії.

8.     Обдаровані діти відчувають радість від навчальної діяльності, задовольняючи свою потребу в особистій причетності до результатів праці. Вони хочуть, щоб їхні дії були важливі для когось конкрет­но (для вчителя, батьків, суспільства тощо).

Організація
домашньої роботи для обдарованих дітей

Великою проблемою для обдарованих дітей є переобтяження домашніми завданнями. Талановита,здібна дитина увесь час прагне до улюблених занять, її часто неможливо пере­ключити на відпочинок, фізичні вправи чи гру. До того ж це, як правило, людина дуже відповідальна, яка намагається все ретельно виконати. Додайте до цього педагогічну безпорадність батьків, економічні негаразди, екологічну ситуацію. Через постійні перенавантаження під час навчаннявідбувається  не розвиток, а руйнування здоров'я і таланту молодої людини, а звідси — гіркі розчарування батьків і дітей, марні сподівання держави відновити інтелект   нації.

  Застосування домашнього завдання спрямоване на:
:•      засвоєння нових знань (теоретичне);
•      формування навичок і вмінь (емпіричне);
•      застосування знань, навичок і вмінь (прак­тичне)
;•      узагальнення і систематизацію (узагаль­нююче)
;•      підготовку до засвоєння нових знань (пропедевтичне);
•      проективне домашнє завдання.   

 Не завжди домашнє завдання доцільно давати наприкінці уроку. Як його підсумок домашнє завдання доцільне тоді, коли за змістом матеріал домашньої роботи тісно пов'язаний з класною, слугує поглибленню, розвитку або застосуванню знань, навичок і вмінь, набутих на уроці. Таке завдання дається за 5—6 хвилин до кінця уроку з необхідними інструкціями, зразками.     Пропедевтичне домашнє завдання дають напередодні уроку за умов, коли увагу учнів треба спрямувати на розв'язання проблеми, з'ясування провідної ідеї, закономірності. Як пропедевтичне домашнє завдання даються проекти, дослі­дження, твори, складні математичні та фізичні задачі.

Такі завдання викликають механізм відображення, допомагають побачити мету роботи, скласти план її виконання і поступово рухатися

до розв'язку проблеми.Такі завдання викликають механізм відображення, допомагають побачити мету роботи, скласти план її виконання і поступово рухатисядо розв'язку проблеми.   Як свідчать дослідження дидактів, ефектив­ними є прогностичні пізнавальні задачі як засіб розвитку пізнавальної самостійності учнів.Тематичне домашнє завдання дається до всієї теми, щоб учні самостійно спланували його виконання. Воно містить необхідні вправи і практичні роботи. Спершу вчитель пояснює особливості кожного типу і виду домашнього завдання, оптимальну технологію виконання, дає поради учням із різними інтересами, здібностями, темпом навчання, характером мислення, пам'яті.

Тематичні домашні завдання передбачають консультації вчителя, лаборанта.Нетрадиційною формою домашнього завдан­ня є «акордна», яка має характер «занурення» в проблему, коли треба сприйняти й осмислити великий

за змістом матеріал за короткий час (за досвідом М.Щетініна).за змістом матеріал за короткий час (за досвідом М.Щетініна).Варіативні (альтернативні) домашні завдання, наприклад,

твори на тему: «В гостях у феодала», «Подорож   до скіфів...».

АГРЕСИВНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ 

Однією з найактуальніших проблем сьогодення є зростання агресивності підлітків. Це пов'язано передусім із загальною соціальною напруженістю, психологічною неврівноваженістю всього суспільства, зростаючою кризою соціальної системи... В агресивності є свої позитивні та негативні тенденції. Наприклад, вона може виявлятися в ініціативності та активності або ворожості, неслухняності й опорі. Агресивність здатна розвинути ініціативність або ж зробити дитину настирливою, недовірливою й лякливою.

Головним завданням практики є розвиток позитивних сторін агресивності й запобігання негативним. Для цього слід дати визначення агресії та дослідити основні детермінанти її виявів. «Агресія — індивідуальна або колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи». 

Агресивна поведінка виявляється вже в ранньому віці, випробовуючи батьківське терпіння і створюючи напруження у стосунках із однолітками. Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки виявів жорстокості й агресивності. Агресивність супроводжують неадекватне само-оцінювання (занижене або завищене), неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка; підвищена емоційна напруженість і тривожність; різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє місце в сім'ї, про ставлення до них однолітків, низький рівень сформованості комунікативних навичок тощо. Слід зазначити, що агресія підлітків безпосередньо не пов'язана з порушенням усталених правил і норм і відокремлюється від асоціальної поведінки. Становлення агресивної поведінки — складний і багатогранний процес, у якому діє низка чинників.

 Агресивна поведінка визначається впливом сім'ї. Характер стосунків між батьками, між батьками та дітьми, дисгармонія в сім'ї є чинниками, що визначають агресивну поведінку дітей. Особистісні характеристики також відіграють важливу роль у фор- муванні агресивної поведінки. До них ми відносимо підвищений рівень психопатизації, нестійкість емоційного стану, що виявляється в підвищеній збудженості, подразливості, а також депресивності, яка призводить до підвищення рівня тривожності, скутості, невпевненості в собі. 

Основними формами агресивної поведінки є

: •фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої людини;

 •негативізм, спрямований проти керівництва і встановлених правил;

 •підозріливість, тобто недовіра до людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити;

 •вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи, приниження;

 • аутоагресія — агресія, спрямована на самого себе.

 Агресивна поведінка підлітків постає як спосіб:

 • задоволення потреб у спілкуванні;

 • самовираження та самоствердження;

 • відреагування на неблагополучну обстановку в сім'ї та на жорстоке ставлення з боку батьків; •досягнення значущої мети. Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка є своєрідним захисним механізмом. Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки підлітків, можна попередити чи обмежити вияв форм агресії. 

Як покращити дисципліну в класі

1. НЕ секрет, що всі вчителі в школі в перших і у старших класах, молоді і досвідченні, обов”язково зустрічаються

З проблемами дисципліни.

Дисципліну в класі багато в чому обумовлюють раніше накопичений досвід поведінки учнів, організованість класу,

Ставлення до навчання, предмету, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями. які працюють у класі, загального порядку, умов і традицій школи.

Хорошої поведінки діти не лише вчаться, а й запозичають її. Добре якщо діти з перших днів перебування у школі засвоюють еталон поведінки: як входити і виходити з

Класу, як стояти біля дошки, ,як звертатись до вчителя, вітатися і т.д.

Часто за однакових умов в одному класі і в різних учителів

Різна дисципліна. Це свідчить про те, що багато залежить від рівня професіоналізму, майстерності, комплексу особистісних якостей вчителя.

Щоб грамотно будувати конструктивну взаємодію з порушниками дисципліни, необхідно:

1.Розпізнавати мотиви “поганої” поведінки

2.У відповідності з ними вибрати спосіб щоб негайно

втрутитися у ситуацію і припинити прояв недисциплінованості.

3.Розробити стратегію заходів, яка привела б до поступового зниження кількості подібних вчинків у цього та інших учнів.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА

Основні принципи хорошої дисципліни

1.ВСТАНОВІТЬ З ВАШИМИ УЧНЯМИ ДОБРОЗИЧЛИВІ ВІДНОСИНИ. ПРОДЕМОНСТРУЙТЕ ВАШ ОСОБИСТИЙ ІНТЕРЕС ДО ЇХ ЖИТТЯ, ПРОБЛЕМ.

2.СВОЇМ ОСОБИСТИМ ПРИКЛАДОМ ВЧІТЬ УЧНІВ ПОВАЖАТИ ЛЮДЕЙ НАДІЛЕНИХ ВЛАДОЮ.

3.БУДЬТЕ ПРИКЛАДОМ САМОДИСЦИПЛІНИ, АДЖЕ УЧНІ ЙОГО ПЕРПЙМАЮТЬ.

4.СПРИЙМАЙТЕ БАТЬКІВ УЧНІВ,ЯК СВОЇХ СОЮЗНИКІВ.

ЩО В ПЕРШУ ЧЕРГГУ НЕОБХІДНО ЗРОБИТИ,ЩОБ ДОБИТИСЬ ХОРОШОЇ ДИСЦИПЛІНИ.

1.ПІКЛУЙТЕСЬ, ЩОБ КЛАС БУВ ОРГАНІЗОВАНИМ ТА ЗГУРТОВАНИМ.

2.ПІДТРИМУЙТЕ НОРМАЛЬНЕ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ В КЛАСІ, КОМФОРТ. ЗАТИШОК.

3.БУДЬТЕ ЗІБРАНІ. ДОТРИМУЙТЕСЬ РЕЖИМНИХ ВИМОГ (ПРИХОДЬТЕ У КЛАС ЗАВЧАСНО. ЗАВЧАСНО ПЛАНУЙТЕ ТА ГОТУЙТЕ ВСЕ НЕОБХІДНЕ.)

4.ВСТАНОВІТЬ ТА ВИМАГАЙТЕ ВІД УЧНІВ ДОТРИМАННЯ ЕТАЛОНІВ ПОВЕДІНКИ У СТАНДАРТНИХ СИТУАЦІЯХ.

5.ВСІ БЕЗ ВИКЛЮЧЕННЯ ВЧИТЕЛІ МАЮТЬ ВИМАГАТИ ПЕВНИХ НОРМ ПОВЕДІНКИ НА УРОКАХ. НЕОБОВ”ЯЗКОВІСТЬ ТА ПОБЛАЖЛИВІСТЬ РОЗХОЛОДЖУЄ.

6. ЗАОХОЧУЙТЕ ТА ХВАЛІТЬ ТИХ. ХТО ДОТРИМУЄТЬСЯ ВАШИХ ВИМОГ. БУДЬТЕ ПРИ ЦЬОМУ КОНКРЕТНИМИ.

7.ПОВОДЬТЕ СЕБЕ ТАК, ЩОБ БУЛО ВИДНО, ЩО ВИ КЕРУЄТЕ КЛАСОМ. ПРОЯВЛЯЙТЕ РІШУЧІСТЬ, УМІЙТЕ СПРЯМУВАТИ ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ. ВІДСУТНІСТЬ ЧІТКИХ РОЗПОРЯДЖЕНЬ Є СТИМУЛОМ ДО ПОГАНОЇ ПОВЕДІНКИ.

ОСНОВНІ ПРЙОМИ ДОСЯГНЕННЯ ХОРОШОЇ ДИСЦИПЛІНИ

1. СТАВТЕ КОНКРЕТНУ МЕТУ ПЕРЕД ДІТЬМИ.

2. ПРОВОДЬТЕ ЦІКАВІ УРОКИ. МЕТОДИ І ПРИЙОМИ МАЮТЬ ВІДПОВІДАТИ ВІКОВИМ ОСОБЛИВОСТЯМ ДІТЕЙ.

3.ВРАХОВУЙТЕ ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ, РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ТА МОЖЛИВОСТІ УЧНІВ.

4.СПРЯМОВУЙТЕ МИСЛЕННЯ УЧНІВ НА БІЛЬШ ВИСОКИЙ РІВЕНЬ(ВИКОРИСТОВУЙТЕ НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ.ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ).

5.СТВОРЮЙТЕ УМОВИ, ЩОБ , НАВІТЬ “НАЙВАЖЧІ” УЧНІ ПОБУВАЛИ У СИТУАЦІЇ УСПІХУ, ЧИ ВІДЧУЛИ СЕБЕ ЛІДЕРОМ.

6.ДО УЧНІВ ПРОЯВЛЯЙТЕ ВВІЧЛИВІСТЬ ТА ПОВАГУ. АЛЕ І НАПОЛЯГАЙТЕ НА ПОВАЗІ ДО ДОРОСЛИХ.

7.НЕ ПРИНИЖУЙТЕ УЧНІВ. УНИКАЙТЕ ІРОНІЧНИХ ЧИ САРКАСТИЧНИХ ВИСЛОВЛЮВАНЬ.

8.НЕ ДУЖЕ РЕАГУЙТЕ НА НЕЗНАЧНІ ПРОВИНИ, ВМІЙТЕ ПРОЯВИТИ ГУМОР, ЩОБ ЦЕ НЕ ПЕРЕРОСЛО У ВОРОЖНЕЧУ.

8.НЕ ПОГРОЖУЙТЕ МІРАМИ, ЯКІ ВИ НЕ ЗМОЖЕТЕ АБО НЕ ЗБИРАЙТЕСЬ ЗДІЙСНИТИ.

9.Не йдіть на поступки і компроміси заради завоювання власноі популярності.

10.Підтримуйте контакт з дітьми у позаурочний час. Цікавтесь їх самопочуттям.

11. Посилайте батькам не тільки зауваження, але й заохочення.

Використання нестандартних методів для досягнення

хорошої дисципліни.

1. Пам”ятайте: іноді дії вчителя говорять краще ніж слова.

2. Підійдіть до порушника і станьте коло нього

3. Спробуйте помовчати.

4. Мовчіть доти, поки всі зрозуміють причину і змінять поведінку

5. Встановіть контакт за допомогою суворого погляду.

6. Викликайте учнів зненацька, ЩОБ ВОНИ БУЛИ У СТАНІ ОЧІКУВАННЯ.

7. СПРОБУЙТЕ ЗАПИТАТИ ПОРУШНИКА, ЧИ НЕ ДОПОМОГТИ ЙОМУ В ЧОМУСЬ.

8. ВИЗНАЙТЕ, ЩО СИСТЕМАТИЧНА ПОГАНА ПОВЕДІНКА ЧАСТО Є СИГНАЛОМ, ЩО УЧНЕВІ НЕ ВИСТАЧАЄ УВАГИ І ЛЮБОВІ.

9. БУДЬТЕ ТЕРПЛЯЧІ. ЩОБ ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМИ ПОТРІБЕН ЧАС,І ЩОБ НАЛАГОДИТИ ВІДНОСИНИ, ТАКОЖ ПОТРІБЕН ПЕВНИЙ ЧАС.