Якась жінка у старому вбранні увійшла до продуктової крамниці. Наблизилася до господаря і стиха спитала, чи може вона взяти трохи їжі на виплату. Пояснювала йому, що чоловік її важко хворий і не може працювати, а їхні четверо дітей голодні.
Господар буркнув, гублячи терпіння, і сказав їй іти геть.
Жінка далі благала його:
- Прошу вас, я скоро принесу гроші!
Власник крамниці твердо заявив, що не дає на виплату, і порадив їй пошукати іншої крамниці у тій дільниці.
Один клієнт, який там перебував, підійшов до нього і по¬просив, аби він прислухався до прохання жінки. Господар крамниці неохоче спитав жінку:
- Чи маєте список продуктів?
- Так, пане, - відповіла із проблиском надії у голосі.
- Добре! - сказав власник. - Покладіть картку на вагу. Я дам вам стільки товарів, скільки важить та картка.
Жінка на хвильку завагалася. Опустивши голову, ви¬тягнула із торби клаптик паперу і щось поспішно на ньому
написала. Поклала картку на шальку терезів, далі тримаючи голову опущеною.
Очі господаря крамниці і клієнта розширилися від здивування, коли побачили, що шалька терезів раптом опусти¬лася і залишилася у тій позиції. Глянувши на вагу, власник прошепотів: «Нечувано!»
Клієнт усміхнувся, а власник почав накладати пакети з продуктами на другій шальці ваги. Він ставив на неї ко¬робки і банки, проте вага не рухалася. Накладав продукти зі щораз більшою непривітною гримасою на обличчі.
Врешті взяв картку і подивився на неї, синій від злости і дуже збентежений. Це не був список продуктів. Це була молитва: «Боже, Ти знаєш, в якій я ситуації, і знаєш, чого потребую. Все віддаю у Твої руки!»
Власник крамниці дав жінці все, чого вона потребувала, у незручному мовчанні.
Жінка подякувала і вийшла із крамниці.
Тільки Бог знає вагу молитви.
Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
Немає коментарів:
Дописати коментар