Тренінгові заняття на тему «Життя – найцінніша цінність людини»

Зважаючи на те, що у соцмережах розпочалося активне розповсюдження небезпечних ігор для підлітків, в групах №404, 501, 502, 504, 601, 603, були проведені тренінгові заняття на тему «Життя – найцінніша цінність людини», під час яких використовувались такі форми і методи роботи як: мозковий штурм, образотворча терапія, ліплення. В процесі занять учні виясняли. Кому  вигідно створювати такі ігри, чому саме на підліткову аудиторію вони розраховані, кого обирають з цієї аудиторії. Діти розповідали про свої плани на літо, мрії на майбутнє і неодноразово стверджували, що плани і мрії здійснюються лише тоді, коли людина живе.

фильм «Пеликан»

ГВІЗДКИ

Жив колись хлопчисько із доволі складним характе¬ром. Він легко вибухав гнівом, був сварливий, робив бага¬то шкоди.

Одного дня батько вручив йому мішечок із гвіздками і сказав, аби він забивав один цвях у палісад, що оточував подвір’я, стільки разів, скільки із кимсь сваритиметься.

У перший день хлопець забив 36 гвіздків.

Із плином часу зрозумів, що легше було би контролю¬вати вибухи гніву, аніж забивати цвяхи, і якось увечері, через кілька тижнів, сказав батькові, що упродовж цього дня ні з ким не посварився.

Батько сказав йому: «Це дуже добре. Тепер кожного дня, коли ні з ким не посваришся, витягуй із палісаду по одному цвяшкові».

За якийсь час хлопчина сказав батькові, що повитягу¬вав усі гвіздки.

Тоді батько взяв його за руку, підвів до палісаду і ска¬зав: «Сину мій, це чудово, але глянь: у палісаду повно дір. Дерево вже ніколи не буде таке, як колись. Коли говориш до когось, будучи у гніві, то тим, кого любиш, завдаєш ран, подібних до оцих дір. І хоч би скільки ти потім перепрошу¬вав, ці рани залишаються».

Людські істоти слабкі, і їх легко зранити.

Ми всі носимо на собі етикетку з написом: «Виявляти турботу! Поводитися обережно! Делікатний товар!»

Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»

Тренінгове заннятя на тему: «Проблеми і перспективи розвитку Нетішинського професійного ліцею».

2017-01-13

Працівники НПЛ плідно і цікаво провели свої робочі будні під час зимових канікул.

10-13.01.2017 року згідно наказу директора та адміністрації проходило тренінгове заняття на тему: «Проблеми і перспективи розвитку Нетішинського професійного ліцею». Метою цього заходу було виявлення проблем та пошуку способів їх вирішення, визначення бачення колективом подальшого шляху розвитку навчального закладу. Тренінгове заняття проходило у формі мозкового штурму. Кожен учасник процесу міг себе відчути у ролі адміністратора, педпрацівника та працівника технічної служби закладу.

Кiлькiсть переглядiв: 22

0

Коментарi

Звёздочки на земле

ЗАХОДИ до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом

1 грудня 2016 року в Нетішинському професійному ліцеї відбулися заходи з нагоди Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом. Метою яких привернення уваги учнівської молоді до проблеми поширення СНІДу в Україні, підтримка людей із ВІЛ-позитивним статусом та проведення роз’яснювальної роботи щодо убезпечення від інфікування, можливих шляхів зараження інфекцією та її лікування.

БРАТИК

Одна молода мати очікувала народження другої дитини. Довідавшись, що то - дівчинка, навчила свого первістка, синочка Михайлика, аби він, поклавши голову на її живіт, разом із нею співав колискової маляті, яке мало народи¬тись. Пісенька, що починалася словами: «Зірочко, зіронь¬ко, вже ніч близенько...» дуже подобалась хлоп’яті. Співав її часто.

Пологи були передчасні й тяжкі. Малесеньку дівчинку поклали в інкубатор, де вона перебувала під постійною лі¬карською опікою. Перелякані батьки були готові до найгір¬шого: їхня донечка мала дуже малі шанси вижити. Малий Михайлик благав їх: «Хочу її побачити! Конче мушу її по¬бачити!»

За тиждень дитині погіршало. Тоді мати вирішила при¬вести Михайлика у відділення інтенсивної терапії. Медсе¬стра намагалася перешкодити цьому, але мати рішуче під¬вела хлопчика до ліжечка сестрички, яка була приєднана до численних апаратів, що утримували її при житті.

Наблизившись до інкубатора, Михайлик за звичкою почав тихенько співати: «Зірочко, зіронько, вже ніч бли¬зенько...».

Дівчинка одразу відреагувала. Почала дихати рівно, без задишки.

Мати, схвильована до сліз, попросила: «Співай, співай далі, Михайлику!»

І Михайлик співав.

Дівчинка почала ворушити маленькими ручками.

Мати й батько то плакали, то сміялися. Медсестра за¬чудовано споглядала, не вірячи власним очам.

За кілька днів батьки змогли забрати малечу додому. Радості Михайлика не було меж.

Лікарі, здивовані покращенням стану новонародженої, намагалися науково пояснити цю подію. Мати і батько зна¬ли, що це - диво. Диво любови братика до сестрички, яку він так чекав!

Можемо жити лише тоді, коли знаємо, що нас хтось чекає.

Одна з найчудовіших обіцянок Ісуса: «Іду-бо напого- товити вам місце... щоб і ви були там, де я».

Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»